Ту подорож у чотири дні я не забуду ніколи, — луцька журналістка про Будапешт
Луцька журналістка Софія Січкун поділилась враженнями від перебування у столиці Угорщини — Будапешті.
У рубриці «Нотатки мандрівника» для Інформаційного агентства ВолиньPost дівчина розповіла, чим вразило її європейське місто.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКА
Ту подорож у чотири дні я не забуду, мабуть, ніколи. Бо беручи до Ужгорода закордонний паспорт, я навіть не уявляла, що наступні кілька днів схід сонця зустрічатиму за межами України.
До столиці Угорщини ми приїхали десь близько 4:00 і потрапили у самий розпал нічого життя Будапешту. Перше враження було двояке. З одного боку прекрасна архітектура, яка при штучному освітленні виглядала якось ще величніше. А з іншого – натовпи п’яної молоді і терикони сміття під ногами. Було враження, ніби Львів знайшов, куди заховати сміття і відкрив полігон посеред угорської столиці.
Проте, ще до світанку молодь розійшлася, вулиці швиденько прибиралися, а мене чекав Будапешт, до якого я їхала і який я мріяла побачити.
Насправді, враження від ранкового міста словами не передати, а фото – то лише міраж тієї картини, яка постає перед очима. Ми сиділи на березі Дунаю поблизу парламенту і бачили, як поступово голубіло небо, як перші промені сонця впали на шпилі будівель, відбилися у вікнах, як вони золотом виблискували у річці. То був ранок, коли Будапешт закохав нас у себе.
Майже добу ми блукали його вулицями, мостами, піднімалися до замків, гуляли парками, а наші телефони розривалися, від терабайтів фотографій і мільйонів запитів у гуглі (добре, що всюди є відкритий wi-fi), бо почитати хотілося мало не про кожен будапештський камінь.
Мене, як фаната «страхітливої величі», столиця Угорщини раз і назавжди підкорила своїми готичними будівлями. В тому місті ми забули про втому, про сон, про те, що до вечора варто знайти готель, або транспорт додому…
Відверто кажучи, додому абсолютно не хотілося. Хотілося зручного взуття і ще хоч один квиток у будь-якому напрямку. Бо ж любов до дороги, як відомо, не лікується.
Тому ми вирішили, що повертаючись до України заїдемо ще у Словаччину. Виявилось, що за 80 кілометрів від українського кордону є красиве, оточене горами, місто Кошице. Масштабами і грандіозністю забудови воно з Будапештом, звісно, не зрівняється. І все ж його вузенькі середньовічні вулички зачарували нас з першого кроку бруківкою. На щастя, тут немає натовпу туристів, а старе місто, де зосередженні всі архітектурні пам’ятки, можна оглянути за кілька годин.
Але найбільшим відкриттям став місцевий костел – один з найкращих зразків готичного стилю у Європі. Тому усі, хто любить тишу і готику welcome to Kosice, бо це місто має чим здивувати.
Дізнайтеся більше про туристичне страхування на interfax.com.ua
